-Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...
- Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..і ти...з тих пір...коли
сказав він мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....мені ж залишив вічну
рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо
там гинуть...."А він:"Неправда...тут все
мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....він
вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....виходжу
я...дивлюсь ..моє дитя у домовині..."
як справи синку?
ну кажи як справи?....чого мовчиш...не
хочеш подивитися на маму?відкрий
же очі....вставай...ти хочеш так лежати?
втомився, певно...вирішив
поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий
холодний..живіт запав..напевно,ще й
голодний...ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть ,що здуріла...що мертву так
трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...